Типичный город
Тільки українці можуть.

Тільки українці можуть.

.. Або ж Україна – це точно не Росія!

Останнім часом Росія зачасто почала простягати руки до нашої держави, закидаючи українцям різні безглузді звинувачення,які по суті її не стосуються. То кордон не там- треба підправити і, звичайно,хто допоможе,як е РФ; то мислення не таке, то сприйняття щастя не підпадає під обмежене бачення Росії. Невже це не зупинити, подумаєте ви. Звичайно, зупинити і нарешті показати Росії,де її місце.
За останні 20 років українці стали більш вільними і розкутими, позбавилися гніту СРСР та нав’язаних пріоритетів “дружніх” народів. Водночас у великої частини українців і досі «совкове мислення». Але ця характеристика майже не стосується народжених у незалежній державі. Незмінним для усіх поколінь українців залишається романтизм та поетичне світобачення. Це те, що робить націю неповторною.
З одного боку, спосіб мислення, який сформувався в умовах тоталітарної системи, коли людина має максимум зобов’язань і мінімум відповідальності, ще сидить у підсвідомості українців, а з іншого, це і стало поштовхом до відродження, до пошуку себе, як нації, до здобуття незалежності не тільки на території,але й у мисленні.

“Прагніть не до успіху, а до цінностей, які він дає”, – казав Альберт Ейнштейн. Україна повним ходом реалізовує свої бажання та прагнення до здобуття свободи та незалежності. В той час, як РФ не вміючи облагородити своє, свої величезні території, прагне здобути якоїсь незрозумілої перемоги над усім світом. Навіщо? Якщо вона не вміє користуватися цією перемогою.
Адже, перемога – це ще не все, все – це постійне бажання перемагати. А Росія, як ми бачимо на яскравих прикладах з історії намагань загарбання Абхазії, Грузії, тепер України, швидко втрачає інтерес до справи та шукає нових “пригод”.
Демократія на папері – от російська реальність. Країна потопає в корупції та безвладді, країна в полоні амбіцій та гордині її можновладців, народ гине під гнітом ненаситних апетитів владної машини. Але це дрібниці в порівнянні зі статками, які правляча верхівка гребе в свої кармани. Російська влада може пишатися тільки одним – Росія, напевне, єдина країна в світі, яка винайшла власний вид демократії!

Крим… “Яблуко розбрату” для наших територій, саме тому Росія постійно намагається віднайти похибки у маніфестах передачі цієї землі Україні. Але марно… Зараз Росія присвоїла Крим собі, пишається своїм вчинком, доводячи кожному,що так повинно бути і вона повернула своє. Але заглянемо в справжню історію: Як Україна відбудовувала Крим після війни і депортації.
Жодного “подарунка Хрущова” не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим – із розваленою економікою і депортованим населенням. Саме рятувати, адже Росія ніколи не потрібно щось занедбане, вона завжди приходить на вже готове.

Здавалося б, політичні діячі, які не мають ніяких стосунків зі спеціалістами з психіатрії, не повинні серйозно перейматися проблемами, на яких історія і саме життя вже давно поставили крапку.
Незважаючи на юридичну бездоганність оформлення передачі в 1954 році Кримської області Україні та цілу низку міждержавних і міжнародних угод та експертиз, питання про легітимність цього акту продовжує хвилювати російських політиків.

Викликає подив, що деякі проросійськи налаштовані депутати кримського парламенту (а вони, до речі, є теж громадянами України і мали б опікуватися інтересами держави, у якій вони живуть і яка їх годує), аби підняти свій підупалий політичний рейтинг у суспільстві, продовжують експлуатувати акт приєднання Криму до України у 1954 році.

Намагаючись посіяти розбрат та неспокій у суспільстві, збурити кримське населення, яке тільки почало оговтуватися від політичних і етнічних протистоянь, вони знову нав’язують своїм виборцям думку про неправомочність рішень вищих законодавчих органів СРСР, РРФСР та УРСР стосовно приєднання Кримської області, називають це “подарком Хрущёва”, якого виставляють не те що симпатиком, а затятим українським націоналістом.

Аби внести певну ясність у це питання і покласти край політичним провокаціям, інсинуаціям, спекуляціям

і пліткам ще раз повернемося до визначної події, яка відбулася у лютому 1954 року – прийняття рішення про введення Кримської області до складу Української РСР.

Перебуваючи у складі РРФСР, Кримська область лишалася в економічному просторі України. Паливно-енергетичний комплекс, металургія, машинобудування та легка промисловість, залізничний транспорт України і Криму фактично були єдиними.

Україна ще до 1954 року надавала Кримській області велику допомогу у відродженні міст, відбудові заводів та фабрик, у вирішенні проблем водопостачання, будівництва.

В українців відчуття щастя прямо залежить від добробуту, який вони будують самі, не зазіхаючи на чуже.

Це сьогодні керована україноненависником Михайлом Бахарєвим “Крымская правда” галасує про утиски та жахливе пограбування Криму київськими “дядьк

Тільки українці можуть.
Комментарии Коммент. Вернуться назад Назад

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Поделитесь с нами
Она появится сразу после проверки администратором
Последние комментарии
Загрузка данных
Пользователи оценили
Загрузка данных
У вас в избранном
Загрузка данных