Типичный город
Не перемога, але поразки немає, поки ви не вважатимете себе переможеними!

Не перемога, але поразки немає, поки ви не вважатимете себе переможеними!

!

Після ситуації, яка виникла в Нагірному Карабаху, Росія знову зашевелилася, побачивши чергову можливість поживитися чужими територіями та фінансами. Вона в цьому ж спец. Згадаємо ж деталі цієї ситуації:

27 вересня Міноборони Азербайджану заявило про початок військової операції на всій лінії зіткнення в зоні карабаського конфлікту. Нібито азербайджанські військові почали “контрнаступальну операцію” у відповідь на провокації вірмен. Вірменія ж заявила про напад на невизнану Нагірно-Карабахську республіку з боку Азербайджану.

У ніч на 10 листопада президент Росії Володимир Путін( і знову не зрозуміло, яким чином він там опинився? Певно допомагає ділити “майно”), його азербайджанський колега Ільхам Алієв і прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян оприлюднили тристоронню заяву, згідно з якою з 00:00 10 листопада оголошується про повне припинення вогню і всіх військових дій у Нагірному Карабасі. Військовослужбовці Азербайджану і Вірменії зупиняються на своїх позиціях, а російські миротворці будуть розгорнуті вздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі і вздовж “коридору” між ним і Вірменією. Росія знову ввела свої порядки,але незадоволені рішенням Пашиняна з питання Карабаху захопили будівлю уряду Вірменії кілька десятків людей розгромили кабінет прем’єра і розграбували резиденцію, в якій він живе.

В свою чергу вірменський президент Армен Саркісян обурився тим, що угоду про припинення війни у Нагірному Карабасі підписали без консультацій із президентом – і він дізнався про неї зі ЗМІ,але з відома Путіна!

Вранці 10 листопада в Нагірний Карабах вилетіли 10 літаків з російськими “миротворцями”на борту. За даними волонтера-розслідувача з організації InformNapalm Іраклі Комахідзе, військові 15-ї ОМСБр з Самари брали участь в захопленні Криму та окупації частини Донбасу. А потім Росія знову буде заперечувати свою участь в цій “заворушці”, як це було з територією України.Згодом Пашинян назвав угоду «неймовірно болючою як для нього, так і для його народу».

Росія настільки загралася в благодійницю, що сама не помічає( або помічає,але не хоче визнавати), як її руки утопають в крові інших народів.

Той же Нагірний Карабах це – гірський анклав, розміром з українське Закарпаття, але населений не так щільно, і переважно вірменами, бо азербайджанці мусили покинути регіон, коли вірмени встановили свій контроль над ним. Внаслідок кривавого конфлікту, що тягнеться з кінця 1980-х років, Нагірний Карабах перейшов під контроль Вірменії з 1994 року, але, відповідно до міжнародного права, належить Азербайджанові. Але РФ й тут знайшла для себе вигоду, посилюючи свою роль у короткостроковій перспективі.

За угодою, російські миротворці залишатимуться на місці принаймні п’ять років, розширюючи військовий слід Москви в регіоні. Путін заявив, що вони будуть розміщені вздовж лінії фронту в Нагірному Карабасі і в коридорі між регіоном та Вірменією. Усі економічні й транспортні зв’язки в регіоні будуть відкриті і контролюватимуться російськими прикордонниками. Здається, Росія скрізь хоче простягти свої щупальця влади.

З точки зору Росії, Вірменія не має іншого виходу, окрім як сподіватися на Росію. Вірменія знає, що Росія залишається єдиною країною, яка введе війська для її захисту. Отже, навіть якщо Росія дозволить Азербайджанові відвоювати деякі території, Вірменії доведеться залишатися лояльним російським союзником.

Росія також у виграші, тому що отримала можливість посилити свій контроль і вплив на Вірменію і проштовхнути свою ж ідею про російських миротворців, показавши вірменам, що Росія готова обговорювати їхнє питання з Туреччиною.

Введення миротворців, особливо разом зі створенням цього спільного російсько-турецького миротворчого центру, – це все дуже схоже на сирійську модель, де Туреччина і Росія теж створили спільні механізми спільного патрулювання, моніторингу перемир’я, але там не миротворці, а військові. Але, в принципі, функціонал цих механізмів не буде сильно відрізнятися від того, що ми побачимо в Нагірному Карабасі. Хоча ми це вже бачили в Україні.

Те, що зараз відбувається в Вірменії та Азербайджані, треба взяти до уваги керівництву України, Андрію Єрмаку, Кравчуку, Демченку і всім іншим нашим політикам, які штовхають Україну до миру з Росією на її умовах – якщо ви на таке підете, наслідки будуть більш жорстокими. Тому, коли Україні кажуть, що ні США, ніхто,окрім Росії не допоможе,то потрібно чітко розуміти,що Росія нікому не бажає добра, вона лише бажає собі вигоди і бажано в доларах. Тому слова “может принудить к новым мирным договорённостям” як раз сказані про Росію. Будьмо ж обачливі з таким підступним сусідом!!!

Комментарии Коммент. Вернуться назад Назад

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Поделитесь с нами
Она появится сразу после проверки администратором
Последние комментарии
Загрузка данных
Пользователи оценили
Загрузка данных
У вас в избранном
Загрузка данных