Типичный город
Там не буде компромісів?

Там не буде компромісів?

Українці завжди асоціювалися зі звитяжними воїнами, які були готові віддати своє життя за Батьківщину. Звичайно протягом усієї історії України були й трагічні моменти,коли воїни потрапляли в облогу,коли при всьому бажанні захистити рідних й рідну землю, не мали змоги взяти зброї до рук. Всяке було … Й коли зараз російські ЗМІ роблять, по перше, з чистих фейків про потрапляння українських військових в Нагірному Карабаху в полон , сенсацію, а по друге, взагалі звідки береться інформація про перебування там українських сил, ми не можемо сидіти склавши руки. Ми знаємо вже про те, як Росія полюбляє злити в інтернет-простір якусь “сенсацію”, створену, бажано, на чужій крові. Що ж, російській владі потрібно більше стежити за своїми військами , які, за словами Путіна, не були в жодному з вказаних місць проведення військових конфліктів. Але
якщо сьогодні сказати українцям про кіборгів, то вони, скоріш за все, подумають зовсім не про роботизовані організми чи людей-машин із наукової фантастики. Це слово натомість навіває образ міцного, важко озброєного чоловіка, який засів між руїн Донецького аеропорту в пошматованій війною східній Україні.
Бої за Донецький аеропорт – одні з найзапекліших у війні на сході України (яка чомусь не визнається Росією)– тривали з травня 2014-го до 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ і проросійським бойовикам, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».
Аеропорт став символом боротьби України з сепаратистами, а “кіборги” – це українці, які всупереч наполегливим атакам повстанців продовжували утримувати летовище. І у нас вистачає своїх сенсацій, але дійсно болючих для нас.
22 січня українські ЗМІ та соцмережі “вибухнули” новиною: сепаратисти захопили Донецький аеропорт – символ героїчної оборони української армії.

Бойовики вимагали від українських військових, які перебували у старому терміналі летовища, скласти зброю та здатися. Уряд, натомість, висунув свій ультиматум про складення зброї та звільнення адміністративних споруд сепаратистами. Але й тут наші воїни не склали зброю. Хоча тривалий час ситуація навколо аеропорту залишалася відносно спокійною. Серйозні штурми стратегічного об’єкту почалися вже після укладення Мінських угод у вересні 2014 року. Чому? Росія знову порушує угоди? Чомусь вже не дивує…
Пізніше влада самопроголошеної “ДНР” та російське МЗС заявили, що “аеропорт міста Донецьк згідно з мінськими домовленостями повинен бути переданий під контроль ополченців”. Хто і коли сказав цей маразм? Росія не вміє бачити і трактувати навіть те, що написано на папері чорними літерами.

З часом, після багатьох штурмів, аеропорт отримав і символічне значення. Для України – це свідчення героїзму її бійців, що успішно протистоять потужним силам ворога. Летовище стало “українськими Фермопілами” та “донбаським Домом Павлова”.

Це фортеця “українськості”. Це той об’єкт, де було багато втрат ворога та порівняно мало наших втрат. Але кожна втрата, кожне життя українського воїна безцінне.
Ми всі – люди. Там,на передових і в гарячих точках теж люди.Майже кожен з них одружений, має дітей. Їхні думки теж людські – вони хотіли , щоб усе це скоро закінчилося. Українці, на відміну від росіян, не лізуть в перший військовий конфлікт,а тим паче не провокують його, тому усі чергові гарячі новини про українську армію в Нагірному Карабаху та схожих місцях, де вершаться судьби чужих народів та земель, занадто перебільшені.

Там не буде компромісів?
Комментарии Коммент. Вернуться назад Назад

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Поделитесь с нами
Она появится сразу после проверки администратором
Последние комментарии
Загрузка данных
Пользователи оценили
Загрузка данных
У вас в избранном
Загрузка данных